Home > Новини > Партия сказала “надо!”, журналист ответил “есть!”

Партия сказала “надо!”, журналист ответил “есть!”

серпня 19, 2012

Вибір українських журналістів між професією і ”blow job” (членосмоктанням, по-нашому), про який у своєму блозі на УП писав Сергій Лещенко, акцентуючи на проблемі “джинси” – замовних матеріалів, не позначених поміткою “реклама” – зроблено. На жаль, не на користь професії.

Достатньо подивитися телевізор, почитати газети, послухати радіо. Особливо яскраво це помітно в регіональних ЗМІ, які потопають у “джинсі”. Це кричуще порушення професійних стандартів давно перетворилося на звичайну  буденність локальної журналістики. Хоча ой як не гребує цим і загальноукраїнська преса, демонструючи взірцево-показові приклади проституювання професії.

Будь-яка “джинса” – це неприпустиме явище, якому не повинно бути місця в поважному ЗМІ. Про що чи кого б вона не була. Але найбільшу огиду і відразу в мене викликає те, як безсоромно, безсовісно і безбожно “колеги”-журналісти піарять компартію та її лідера Петра Симоненка.

Ну невже отих незлічених загублених комуно-більшовизмом людських життів замало, аби не утриматися від антилюдського акту піару тих, в кого руки по лікті в крові?  Невже українським журналістам так солодко бути іудами по відношенню до власного ж народу?

Та згадайте ж ви як комуністи мордували Україну репресіями, як нищили її Голодоморами! Чи забули про Биківню, Сандармох, Соловки? Чи варті ці вселенські втрати отих срібляників, якими сплачується “комуністична джинса”?

Хіба ви чули, аби Симоненко покаявся, повинився за криваве лихоліття, спричинене комуністами  українцям? За розстріляних, закатованих, заморених Голодом? Та ніколи! Цей бузувір і не думає цього робити.

Навпаки, намісник сатани лише нахабно заперечує або ж зухвало виправдовує старі злочини та скоює нові: Голодомору – не було, кримських татар депортували правильно, ОУН-УПА – гітлерівські поплічники…

А нещодавно допатякався до того, що державні символи міняти треба як такі, що дискредитували себе. Потоптався по гербу, прапору, славню. То як же можна бути прес-обслугою для державного злочинця та його партії?

Це неподобство огидно слухати, читати, дивитися.  Хіба журналісти – від кореспондентів до випускових редакторів і вище за ієрархією - не в курсі як і для чого їх використовують? Що, і досі ні в кого ніде нічого не засвербіло?

То хто ви тоді такі? Мовчазні раби, які ані слова не можуть наважитися сказати на захист своєї професійної гідності? Спеціалісти по “blow job”, яким аби тільки відсмоктати? А може просто нелюди, енкаведисти-гестапівці, садисти, які мліють від актів насильства і тортур?

Піар злочинців – злочинний піар. Займаючись ним журналісти стають подільниками злодіїв. Вони допомагають українофобам-людожерам йти  до влади, чим прирікають Україну на подальші муки!

Якщо комуністи збільшать свою присутність у наступному парламенті, то провина за це лежатиме і на журнализах. Червона джинса – це дорога у пекло для всіх, хто до неї причетний.

Новини , , ,

  1. No comments yet.
  1. No trackbacks yet.